Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №51 "Горобинка" Рівненської міської ради

Психологічна допомога внутрішньо-переміщеним особам (Консультація для батьків)

На теперішній час Україна переживає складну соціально-політичну ситуацію. Виникла необхідність соціально-психологічного захисту і психологічної допомоги як дітям, дорослим, так і цілим соціальним групам.

 

Діти є активними свідками процесів, що відбуваються в суспільстві. Криза, що охопила країну, безпосередньо впливає на батьків (особливо на виконання ними батьківських функцій), що, природно, позначається на дітях. У цей період знижені або порушені можливості і здатності працювати, любити і насолоджуватися життям. Криза настає, коли під тиском життєвих обставин відмовляють звичайні механізми ефективного протистояння їм.

Після важких подій у вас можуть бути відчуття: безвиході й безнадії; смуток або дратівливість; проблеми з концентрацією; постійна настороженість; наляканість; притуплення почуттів, безрадісність; прагнення уникати людей, місць чи занять; неприємні сни, спалахи важливих спогадів.

Ці відчуття — нормальна реакція на ненормальні події.

Рекомендації батькам щодо профілактики посттравматичних

стресових розладів у дітей

Особливо вразливою групою під час конфліктів стають діти. Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу. Прислухаючись до того, що відбувається, батьки можуть знайти шляхи допомоги дитині впоратися зі своїми почуттями. Якщо батьки можуть бути разом з дітьми, дітям набагато легше. Дорослі, які можуть говорити з дітьми про події і сприймати їх почуття, допомагають дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами.

Поради батькам щодо профілактики стресових ситуацій у дітей:

·         організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги — заняття спортом, танцями, рухливі ігри;

·         користуйтеся можливістю зайвий раз обійняти, погладити дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги;

·         поговоріть з дитиною про ті почуття, які вона пережила або відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття — нормальні людські реакції на складні ситуації;

·         будь-яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення того, що відбувається. Для неї важливо знати, чому батьки тривожаться,сердяться, горюють. Що відбувається в сім’ї, в місті. Постарайтеся пояснити це коротко (4—5 фраз) і спокійно;

·         щодо почуття страху, то важливо запевняти дитину в тому, що боятися — це природно. Що сміливі люди — також бояться. Проте їм вдається впоратися із власним страхом. І що дитина також смілива, сильна і обов’язково впорається;

·         підтримуйте надію на краще;

·         якщо реакція дитини, на вашу думку, є надмірними або незрозумілими вам, якщо симптоми повторюються без особливих змін, якщо ви турбуєтесь, — зверніться за консультацією до психотерапевта.

Поради з адаптації дітей до нових умов

Процес звикання до нових умов життя, нового оточення, до нових вимог і порядку розуміється як адаптація. Найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров’я в період адаптації до нових умов є уважне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін «прикласти» до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до нових умов все ж можна дати певні рекомендації:

         Основними помічниками дорослих у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

         Дозвольте дитині бути самою собою, зі своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

         Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без уваги і нагляду. Дитина дуже вразлива і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

         Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

         Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

         Діти потребують більше фізичних контактів, обіймів.

         Переконайтеся, що ваші діти мають достатньо часу для відпочинку і сну.

         Намагайтеся дотримуватися розпорядку дня (або відновити його), зокрема щодо вживання їжі, відвідування школи (дитячого садка), виконання повсякденних справ тощо.

         Якщо ваша дитина відвідує навчальний заклад і Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це з педагогом (вихователем), практичним психологом навчального закладу.

         Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це педагогічного працівника (вихователя, практичного психолога) навчального закладу. Саме такі події часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

         Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

         Допоможіть дитині запам’ятати імена нових дітей, учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

         У батьках діти хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у
дитини, так і в батьків.

Пам’ятайте: дитина - це дзеркало життя батьків. Як у краплинці води відображається сонце, так і в дітях відображається вся організація життя сім’ї.

Сімейні конфлікти завжди залишають важкі негативні емоційні на вигляді психологічного дискомфорту, стресів і депресій. Останнім часом в українському суспільстві спостерігається значне зростання кількості сімейних конфліктів, часто навіть з повним розривом стосунків. Через розбіжності в оцінках подій, які відбуваються, та політичні вподобання навіть близькі члени родин стають ворогами. У деяких ситуаціях це стало приводом розриву, оскільки причини такої поведінки містяться десь глибше, в невирішених раніше конфліктах.

Тому важливим у таких випадках є допомога у переживанні таких подій та інформація про шляхи відновлення родинних зв’язків, медіації, формування толерантного ставлення до інших, навіть протилежних, точок зору з дитинства, знаходження способів взаємодії в ситуації дотримання різних поглядів.

Для попередження та вирішення конфліктів:

·                 зберігайте витримку в будь-якій ситуації;

·                 вчасно зупиніться, намагайтесь не доводити справи до агресивного чи ворожого загострення;

·                 дайте можливість людині, з якою спілкуєтесь, повністю висловитися;

·                 критикуйте не людину, а її думку;

·                 ілюструйте свою позицію більше аргументами, ніж емоціями;

·                 всебічно аналізуйте розмови, щоб виявити свої помилки, і знати на майбутнє, як їх уникнути;

·                 знайдіть у поведінці, бажаннях, прагненнях своїх близьких щось хороше, зосередьтеся на цьому;

·                 показуйте на власному прикладі дітям, як треба правильно сперечатися;